Поговорили з Марі Гермашевой — ілюстраторкою, тату-майстринею і барабанщицею в построк групі, клиенткой haze.

Я все життя малюю — художня школа в підлітковому віці, академічний живопис як вища освіта. Логічно, що ілюстрація стала моєю професією, а ось з тату все вийшло випадково.
Я купила все для хендпоука, набила собі сердечко, потім набила щось подрузі. Через півтора року таких домашніх хендпоуків друзям, мені стали писати в інстаграм незнайомі люди і просити зробити їм татуювання. Я на це не розраховувала і запрошувати до себе додому людей-з-інстаграма мені було зовсім некомфортно. І тут мені пощастило.
Влада Шевченко, крута татуіровщиця, відкриваючи свою студію, вирішила дати шанс початківцям. У цю сім’ю потрапила і я.
Довгий час я працювала з дитячою книжковою ілюстрацією і це дуже вплинуло на мій стиль в татуюванні. Я роблю багато маленьких мінімалістичний ескізів з милими персонажами. Круто коли приходять саме за ними.
Я намагаюся робити так само, приходжу до майстра за його стилем малюнка. Забираючи вільний ескіз, ти підтримуєш його творчість.
Це не круто — бити чужі картинки.
Для мене татуювання — це спосіб привласнення собі свого тіла. Суспільство відноситься до жінок своєрідно, каже, як ми повинні виглядати, як одягатися, якого розміру носити одяг, щоб нас любили. Татуювання — це спосіб сказати: я роблю зі своїм тілом все що хочу.
Набиваю що хочу. Проколюю що хочу. Стрижуся як хочу.

Я ніколи не відчувала себе добре в конвенціональному образі жінки. І хоча я носила волосся нижче попи, я швидше ховалася за ним, ніж носила. Ми з Юлею Ферштейн (майстер  haze) в першу ж зустріч обрізали їх під каре, тепер я відчуваю себе собою.
Чим менше в голові стереотипів, тим красивіше стає все навколо.
Краса в соціальному понятті — це набір стандартів, який відповідає епосі, і суспільство прагне запхати нас в ці рамки. Пора б дозволити собі і іншим бути тими ким хочеться.Цінність людини не залежить від його зовнішності, того як він виглядає і чим він займається.
Кожна людина має право на свою тілесність, сексуальність, право вибирати собі оточення і світогляд. Прийми право іншого бути іншим і тобі самій стане легше жити.

Я подорослішала, коли пішла з офісу на фріланс. Я йшла в нікуди і не розуміла що з цим робити. На початку бралася за всі замовлення без розбору і пройшла всі кола фрілансерського пекла. Зате за пару років я навчилася слухати внутрішній відгук. І тепер якщо всередині звучить «ні», мені не потрібен інший привід, щоб відмовитися від співпраці.
Слухати відгук — це правило ефективності. Все одно нічого доброго з роботи в стресі не виходить.
Дуже просто не погоджуватися на дискомфорт в роботі і в спілкуванні, коли ти зрозуміла, що головна людина в житті — це ти сама.
Найбільше натхнення — це люди, які горять своєю ідеєю.
Любов і є краса.